Любити ближнього якомога інтенсивніше

Любити ближнього якомога інтенсивніше

Дмитро Корчинський / Фото: УНІАН

За останніми соціологічними опитуваннями, більшість українських націоналістів виступають за легалізацію одностатевих шлюбів в Росії.

Дмитро Корчинський / Фото: УНІАН
Візит Мєдвєдєва до Каліфорнії – казкової землі гомосексуалістів та нанотехнологів – спонукався традиційним для Москви прагненням до запозичення прогресу в найбільш екзотичних місцях.

Московія, як відомо, становить філейну частину Євразійського материка, що зумовлює характер імпортованих інновацій – як то історична заміна батогів шпіцрутенами, що було змістом петровських реформ, чи очікуване широке впровадження анальних презервативів у внутрішній політиці, внаслідок перезавантаження американо-російських стосунків.

Двадцять перше століття на дворі, здавалося б ми давно вже мали мов про страшний сон забути, що був в нас колись великий східний сусід, братній народ-богоносець, проте для цього треба було б згадати себе, що виявляється вкрай важко.

Декілька місяців тому в Монако було влаштовано благодійну лотерею, на якісь нескінченні потреби незліченних африканських дітей. Обличчям заходу була Шерон Стоун, то ж багато людей з різних країн захотіли купити квиток за 5 тис. доларів, щоб потусуватися з нею. Були серед них й українські бізнесмени. Нині виникла потреба і нагода організувати подібне для українських дітей, в зв'язку з чим організатори заходу замислились хто міг би стати українським обличчям проекту. Відповідь: ніхто. У нас немає людини за можливість сфотографуватися з якою наші бізнесмени викладатимуть тисячі доларів. Можливо, за виключенням Януковича й Азарова, але за ними магія посад, а не їхніх особистостей, та й вони б програли відставній актрисі.

Цікаво те, що для прикладу, Кличко міг би успішно верховодити такою вечіркою у Німеччині (й німці купували б квитки), але не в Києві. У світі не так вже й багато самодостатніх націй, таких як американці, для яких не існує неамериканських зірок, проте майже немає й таких націй, як українська, для якої не може бути справді значних українських зірок.

Справа ось в чому: будь-яка зірка – це лише вершина піраміди авторитетності. Тіло цієї піраміди складається з наших з вами комунікацій, поваг і зацікавлень. Якщо ми з вами зневажаємо один одного й усіх навколо, то ми не спроможні захопитися тим з ким так чи інакше себе асоціюємо. Лише персонажами зі світу нетутешніх мрій, з Голівуду.

Св. Августин розрізняє два основних гріхи concupiscentia (чуттєвість, неситість, пожадливість) й superbia (зарозумілість, жлобство). Останній прямо стосується нашої комунікативної здатності і нашої нездатності утворювати посеред себе авторитет. Христос завжди особливо відмічав людей здатних оцінити Його, прозріти Сина Божого у синові теслі. "Хто Я для вас?" - питає він в Апостолів. Симон відповідає вірно і стає каменем, на якому будується Церква.

Виліковуються ті, Хто бачить Бога в босій людині з сусіднього села. Марія, яка поливає мирром Його ноги вартісніша за Марфу, яка годує Його.

Нездатність умащувати ноги ближнього мирром не дозволяє українцям на створення української мафії в Російскьий федерації, а також жодної серйозної вільної профспілки вдома, збройної опозиції, впливового мистецького об'єднання, дієвої театральної критики, сучасного українського кіно, всього того, що політичним суржиком називається "структурами громадянського суспільства".

90% подвигів в історії людства не було б здійснено, як би ними не було кому захоплюватися, 90% шедеврів не було б створено, як би не існувало спраглої публіки. Ми хочемо нових українських героїв? – давайте навчимося співати про них сучасні пісні. Ми прагнемо нових шедеврів – давайте навчимося аплодувати один одному.

Завжди треба вчитися у євреїв. Коли якийсь студент-недоучка застрелив з пістолета прем'єр-міністра Іцхака Рабина, обидва одразу стали легендою. Іменем Рабина були названі вулиці не тільки в Ізраїлі, але в багатьох містах світу, а до тюрми, де утримують студента досі приїздять десятки патріотів, щоб спробувати передати йому квіти, лаяти брудними словами начальника тюрми, співати антидержавних пісень.

Студент вповні відчуває себе співкамерником братів Макквеїв, Бар Кохби і Бейліса, і переконаний, що залишиться у вдячній пам'яті нащадків.

Тим часом двоє юнаків вже третій місяць поневіряються у стінах одеського слідчого ізолятора. Вони звинувачують ся в тому, що намагалися протидіяти діяльності найбільш розкрученого місцевого антиукраїнського телеканалу, який давно фінансується ФСБ. Нечисленній українській громадськості Одеси наплювати на них. Українська парламентська опозиція не кричить на кожному перехресті за новітніх політв'язнів. Українська радикальна молодь не носить саморобні значки з їхніми зображеннями. Концерт солідарності з ними зібрав у Києві двадцять чоловік публіки. І ви хочете, щоб після цього наші прем'єр-міністри нас боялися?

Браття і сестри! Колись таки треба переламувати власне жлобство й починати любити ближніх. Давайте почнемо з малого: запам'ятаємо їхні імена: Олексій Макаров і Віталій Краснощок. Амінь!

______________________

Читайте також

Не сумувати, а римувати

Ми топчемося по їхній національній гідності і вони терплять... Скільки б ми не стригли вівцю, вона не кусатиметься як вовк, давайте ще й заборонимо їй бекати.

Повʼязані теми:

Наступна публікація