Девич: мені 33 роки, а я чекаю на виклик до збірної України

Девич: мені 33 роки, а я чекаю на виклик до збірної України

Фото: ФК Рубін

Українець сербського походження Марко Девич розповів, чому його не викликають до національної команди.

Нападник грає в російському "Рубіні", з яким у нього закінчується контракт 31-го грудня.

Саме з виступом у чемпіонаті Росії Марко Девич пов'язує свій невиклику в збірну.

"Не впевнений, але думаю, що частка правди в цьому є. Я не сумніваюся в своєму футбольному рівні. При всій повазі до сьогоднішніх форвардів збірної України (я їх всіх добре знаю, ми разом грали), вважаю, що міг би допомогти. На хвилину, на дві, на десять, але збірній я б не завадив. Це однозначно.

Чому я не там? Це питання до головного тренера, яке йому вже ставлять. Така перша причина. Друга - політична. Можливо, політична, тому що не можу цього стверджувати напевно", - сказав футболіст в інтерв'ю "Футбол24".

Каже, що інших причин не бачить, адже конфліктів у збірній України у нього ніколи не було.

"Бачу, що іноді пишуть про якісь конфлікти, "поняття". Це все дурниці. Повірте, у мене жодних конфліктів у збірній України ніколи не було. І не могло бути. А ще пишуть, що я через весілля відмовився від збірної, коли ми грали з Чорногорією. Це такі дурниці, що я навіть не уявляю, як можна придумати таку брехню. Мовляв, я людина, яка спочатку організовувала весілля, а потім дивилася, коли грати за збірну. Нонсенс! Весілля я міг перенести на день, на два, на три...

Правда така. У мене була травма, якщо не помиляюся, внутрішньої зв'язки. Вона була в такому стані, що я б грав цей поєдинок з дуже високим ризиком. Грати було практично неможливо. Ось правда. Я б ніколи в житті не відмовився грати за збірну України! Якщо б така справа - то вже б давно "зав'язав". Написав би листа, сказавши, що більше не хочу грати. Але насправді - мені 33 роки, а я сиджу і чекаю на виклик", - наголосив Девич.

Нагадаємо, на останній збір в збірну України викликали Артема Кравця, Романа Зозулю і молодого Дениса Баланюка.

Повʼязані теми:

Наступна публікація