Представляємо учасників ЧС-2010: збірна Франції

Збірна Франції© AFP
Спорт 1 червня, 2010, 16:24 2994 2
Додати до обраного
ТСН.ua продовжує представляти учасників чемпіонату світу-2010, зупиняючись на чемпіонах світу 1998-го року.

У рейтингу найбільш критикованих збірних французи майже два роки займають перше місце. Незалежно від результатів "триколірних", ставлення до них зі сторони світової преси залишається, м'яко скажемо, натягнутим.

Тим не менш, хто б, що не говорив, французи залишаються, можливо, вже за звичкою, одними з фаворитів майбутнього чемпіонату світу-2010 в ПАР. ТСН.ua продовжує представляти учасників чемпіонату світу-2010, зупиняючись на чемпіонах світу 1998-го року.

Рік заснування федерації футболу Франції: 1919
Рік вступу до ФІФА: 1907
Домашній стадіон: "Стад де Франс" (Сен Дені)

Президент федерації футболу Франції: Жан-П'єр Ескалетт
Головний тренер збірної: Раймон Доменек
Капітан збірної: Тьєррі Анрі

Прізвиська: "триколірні", "ліс блуз", "галли".

ДОСЯГНЕННЯ

Чемпіон світу: 1998
Чемпіон Європи: 1984, 2000
Віце-чемпіон світу: 2006
Третій призер чемпіонатів світу: 1958, 1986
Переможець Кубка Конфедерацій: 2001, 2003

Суперники у групі: Уругвай, ПАР, Мексика

Французи стали чемпіонами світу в 1998-му році, увійшовши до еліти світового футболу, після блискучої перемоги над Бразилією з рахунком 3:0. Два м'ячі Зінедіна Зідана і заключний акорд Еммануеля Петі до цих пір стоять перед очима всіх шанувальників "ліс блуз". Однак, домашній Мундіаль став тільки офіційним підтвердженням появи у світі нової футбольної сили: французи могли стати найсильнішими на планеті задовго до першості 1998-го року.

У 1958-му році команда Раймона Копа, Маріана Віснескі, Жана Венсана, Роже Пьянтоні й чудового бомбардира Жюста Фонтена дісталася до третього місця, а Фонтен став найкращим голеадором першості, встановивши вічний рекорд чемпіонатів світу з тринадцятьма голами в ході Мундіалю.

Наступне блискуче покоління з'явилося у французів рівно через двадцять років, коли на аргентинській першості світу вперше показали себе Патрік Баттістон, Максим Боссіс, Маріус Трезор, Мішель Платіні, Бернар Лякомб, Домінік Рошто, Дідьє Сікс - люди, які почали приносити "триколірним" континентальні досягнення і світову славу. У 1984-му році французи стали чемпіонами Європи, а ще двічі (у 1982-му і 1986-му роках) французи добиралися до півфіналів Мундіалі, але обидва рази вони програвали німцям.

Поразка в Іспанії у 1982 році була неоднозначною і несправедливою (по ходу гри французи вели 3:1, до того ж суддя повинен був видаляти німецького воротаря Харольда Шумахера за грубий фол проти Патріка Баттістона), але в Мексиці підопічні Франца Беккенбауера покарали французів за їх помилки, вдруге поспіль залишивши "триколірних" без фіналу.

Найцікавіше, що після мексиканського чемпіонату світу французи надовго загубилися на футбольному небосхилі. Оживити їх не зумів навіть Мішель Платіні, який провів смутні часи на посту головного тренера збірної. "Галли" не потрапляли на світові чемпіонати (1990, 1994), не виходили з групи європейської першості (1992), а то й зовсім не потрапляли туди (1988). У 1993-му році французи були в кроці від потрапляння на американський чемпіонат світу, але болгари своїм м'ячем на останній секунді їх матчу зганьбили славну футбольну націю.

У тому ж 1993 році сталося відразу два пам'ятні події, що вплинули на диспозицію світового футболу. Франція здобула право приймати у себе чемпіонат світу 1998-го року (Мішель Платіні очолив організаційний комітет), а на зміну Жерару Ульє прийшов Еме Жаке.

Не сказати, що йому дістався поганий матеріал (Жан-П'єр Папен, Лоран Блан, Давид Жинола, Поль Ле Гуен, Ерік Кантона), але після болгарської ганьби не кожен міг бути про себе гарної думки. Кожен з цих футболістів показував непоганий рівень у себе в клубі, але як тільки вони перебували в таборі збірної, їх коронні фінти кудись зникали. Психологічний і моральний стан команди були на нульовому рівні, так що Еме Жаке довелося проявити себе не тільки грамотним тренером, а й психологом. Саме в цей час настала вже третя в історії "партія золотого французького покоління", яка вимагала до себе відповідного відношення. У Еме Жаке був час на будівництво команди, він підбирав деталі, ретельно вивчаючи кожного футболіста не тільки на предмет "профпридатності", але і його людські якості. Поступово команда була оновлена новими виконавцями рівня Марселя Десайі і Зінедіна Зідана. Капітаном збірної повинен був стати Ерік Кантона, якому Жаке повністю довіряв, але інцидент, що трапився з Кантона на Туманному Альбіоні (знаменитий удар Еріка в стилі кун-фу уболівальникові Меттью Сіммонсу), поставив хрест на надіях Еріка виграти що-небудь серйозне в складі збірної.

На європейському чемпіонаті в Англії французи з новим, голодним до перемог, поколінням, вперше з 1986-го року, вийшли з групи. Лише серія післяматчевих пенальті у півфіналі з чехами відокремила "триколірних" від європейської мрії, але вже через два роки перешкодити їм стати найсильнішими у світі не міг ніхто. Символічно, що французи обіграли найсильнішу збірну світу того часу з розгромним рахунком. Раніше тільки бразильцям двічі вдавалося обігравати суперника у фіналі з перевагою в три голи. Після 1970-го року нікому, крім французів, не вдалося настільки яскраво і впевнено здолати суперника у заключній грі чемпіонату світу.

У 2000-му році французи потрапили в історію, ставши першими, кому вдалося в ранзі чемпіона світу стати найсильнішим через два роки в Європі.

Той же склад пішов на Мундіаль-2002, але на Далекому Сході все пішло наперекосяк ще до старту турніру, коли за кілька днів до матчу відкриття з Сенегалом, у товариській грі з Південною Кореєю травму отримав Зінедін Зідан, який пропустив через неї першу і другу зустрічі. Без Зідана Франція втратила свою гру. Саме тоді вперше з'явилися тенденції до занепаду рівня збірної. Заради справедливості слід зауважити, що французи залишили цілком і повністю всю свою удачу у фінальній грі Євро-2000 (рятівний м'яч Сільвена Вільторда за 50 секунд до фінального свистка перевів гру в овертайм). На Далекому Сході Трезеге, Анрі та компанія били куди завгодно, але тільки не в площину воріт, а коли м'ячу вже нікуди було діватися, окрім сітки суперника, він з радістю "знаходив" стійку воріт або болісно скакав по самій стрічці.

У 2004-му році у збірної почалася нова ера. Команду прийняв Раймон Доменек. Спочатку цей фахівець представлявся як хороший молодіжний наставник, але потім про його "дива" почали складати легенди. У Доменека не клеїлися відносини з зірками та ветеранами збірної (незважаючи на те, що Зідан, Макелеле і Тюрам після оголошення про завершення міжнародної кар'єри повернулися до складу), преса ніяк не могла налагодити з ним контакт, а самі гравці відкрито сміялися над захопленням наставника астрологією.

Втім, комусь залишалося сміятися зовсім недовго: Давид Трезеге, мабуть, за астрологічним прогнозом, не підходив до тактичного малюнку Доменека і результативність у "Ювентусі" не могла переконати наставника "ліс блуз". Після незабитого пенальті у фінальній грі Мундіалю, Трезеге назавжди забув дорогу до складу національної команди.

У 2006-му році Франція повинна була стати чемпіоном світу, якщо б не дві речі, що трапилися по ходу фінального матчу: дивовижні сейви Джи-Джи Буффона після удару головою в упор "Зізу", а також знаменитого на весь світ інциденту за участю того ж Зідана і Матерацці. Перший непереможним пішов з поля і гри, а Матерацці назавжди залишиться футбольним "Сальєрі", що прославився завдяки своєму опонентові.

Європейський чемпіонат в Австрії і Швейцарії французи благородно провалили, вилетівши після групового етапу як у старі добрі часи. Все б нічого, але президента французької федерації футболу Жана-П'єра Ескалетта пов'язує давня дружба з мосьє Раймоном Доменеком. По-хорошому, Доменек повинен був сам написати заяву "за власним бажанням", але він після Євро-2008 був зайнятий іншими справами: одруженням з симпатичною журналісткою. Між іншим, лише їй дозволялося брати інтерв'ю у Доменека в дні чемпіонату Європи.

Навіть Мішель Платіні від такого "фортелю" головного тренера збірної розкрив рот. "Після фіаско в Альпах вся країна була занурена в жалобу, але Раймон, чия популярність в країні тоді була рівна нулю, як ні в чому не бувало, оголосив про одруження, забувши, що він є не простим громадянином, а, перш за все, головним тренером головної команди країни", - заявив делікатно президент УЄФА.

Відбіркову кампанію до світового чемпіонату французи провели абияк, задовольнившись проходом в ПАР "через чорний хід". І тут не обійшлося без скандалу. Шлях до Африки французам відкрив Тьєррі Анрі, чий гольовий пас рукою у матчі-відповіді з ірландцями розділив світ на дві частини. Анрі - капітан повинен був зіграти саме так, коли на кону стояла, можливо, його остання можливість зіграти на чемпіонаті світу. Анрі - як людина міг вчинити інакше, підказавши арбітрові про свою навмисну гру рукою. Але ви знаходите різницю між словами "повинен" і "міг"? Перш, ніж лаяти славного футболіста, кожен з нас повинен був на собі приміряти його шкуру.

Зараз пристрасті вже вляглися, а Раймон Доменек втретє вивів команду на великий футбольний турнір, чого не траплялося з жодним іншим, навіть більш успішним, наставником французів.

СКЛАД

24 травня Раймон Доменек оголосив імена 23-х футболістів, яким 11 червня належить почати битися за світову корону. У списку щасливчиків відсутні Самір Насрі, Філіп Мексес і Карім Бензема. Втім, якщо придивитися, нічого несподіваного в цьому немає. Насрі і Мексес на двох провели під час кваліфікаційних зустрічей всього три гри, а фізичний стан Бензема після втраченого сезону в мадридському "Реалі" знаходиться під великим питанням. Гравець не тільки втратив кондиції, але ще й може відчувати психологічні проблеми, пов'язані з непотраплянням до складу "вершкових".

Найбільшою втратою став Лассана Діарра. Півзахисник збірної вибув з ладу через виявлені проблеми з кишечником, які можуть викликати підвищену втому. Ризикувати його здоров'ям ніхто не збирається, а Доменек стоїчно сприйняв втрату.

Зараз "триколірні" у Лансі, а перед цим збірна була в таборі в містечку Тіньє. Обидва місця дуже гарні й небагатолюдні. Футболістам представився один з останніх шансів перед галасливим чемпіонатом насолодитися тишею і засніженими вершинами гір, що оточують тренувальні поля.

Журналісти місцевих видань на основі відкритих тренувань вже сформували свою думку щодо стартового складу збірної. "Триколірні" всі останні дні награють розстановку 4-3-3. Причому Раймон Доменек дає зрозуміти, що в його команді дійсно є незамінні люди. Так, Уго Льоріс і Франк Рібері діяли практично у всіх двосторонніх іграх в умовному першому складі. Голкіпер ліонського "Олімпіка" повинен стати номером один французів на чемпіонаті світу.

У захисті все залежить від форми Вільяма Галласа, який відновлюється після травми. Треба було бачити обличчя Доменека і самого Галласа, коли на одному з тренувань Вільям зіткнувся з Джібрілем Сіссе. Кілька хвилин обидва уважним чином досліджували травмовану ногу, а потім заспокоїлися. Якщо з Галласом буде повний порядок, він, безсумнівно, буде діяти у з Еріком Абідалем. На флангах у "триколірних" повний порядок - зліва Патріс Евра, праворуч - Бакарі Санья.

Середня лінія. З урахуванням того, що Раймон Доменек візьме на турнір всього п'ятьох півзахисників, Йоан Гуркюфф, Флоран Малуда та Жеремі Тулалан можуть не турбуватися за своє майбутнє. Якщо б ще чотири роки тому хтось насмілився написати про п'ять хавбеків у заявці збірної Франції, його вважали б божевільним, адже історично саме середня лінія завжди була багатою на зіркок, але у Доменека свої козирі.

В атаці Раймон Доменек пробує різні варіанти: Жиньяк - Анрі - Рібері, Гову - Анелька - Рібері, Рібері - Анрі - Малуда, Вальбуена - Жиньяк - Рібері. На багатьох тренуваннях Доменек відправляє Рібері направо, Анрі - в центр, а ще одному з решти форвардів припадає відсуватися вліво. У збірної Франції, при всій критиці, і зараз залишається один із самих сильних складів у світі, але "галли", як і на початку 1990-х років, не можуть реалізувати свій потенціал в збірній.

Тим не менш, з групи за участю ПАР, Мексики і Уругваю "ліс блуз" повинні виходити з першого місця.

Найбільша перемога: Франція - Азербайджан - 10:0 (06.09.1995)

Найбільша поразка: Данія - Франція - 17:1 (19.10.1908)

Читайте також:

Всі учасники чемпіонату світу-2010 з футболу

Капелло дозволив гравцям збірної Англії займатися сексом

Футболісти збірної Бразилії поскаржилися на м'яч ЧС-2010

Представляємо учасників ЧС-2010: збірна Уругваю

Представляємо учасників ЧС-2010: збірна Мексики

Представляємо учасників ЧС-2010: збірна ПАР

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції © За матеріалами Євро-Футбол / А.Р.
Побачили помилку - контрол+ентер
Спорт 1 червня, 2010, 16:24 2994 2
Додати до обраного
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 2
Вибір редакції