Спортсмени, які народилися вже в незалежній Україні, розповіли, де їм подобається бути на батьківщині.
Міжнародні змагання, тренувальні збори, всеукраїнські старти... Ці хлопці та дівчата обрали спорт і вже давно звикли, що він не просто займає більшу частину їхнього часу, а став життям.
Хтось вважає, що під час чемпіонатів світу та Європи спортсмени встигають відпочити в нових країнах, познайомитися з відомими пам'ятками, але вони зізнаються - часу ні на що немає.
Удома вони бувають раз на пару місяців, щоб побачитися з близькими і набратися сил. Адже в рідних місцях, як кажуть, і стіни допомагають.
До Дня Незалежності ми вирішили провести опитування і дізнатися про найулюбленіші місця наших спортсменів, які народилися вже у незалежній Україні.
Відвідавши будь-яке з цих місць, ти розумієш, що в Україні є свої чудеса світу.
МИХАЙЛО РОМАНЧУК
(чемпіон і срібний призер ІІ Юнацьких Олімпійських ігор, переможець номінації "Сенсація року" за версією Junior Sports Awards)
"Якщо у когось запитати про улюблені місця в Рівненській області, то перше, що назвуть - "Тунель кохання". Напевно, це і є наша головна визначна пам'ятка. Сюди приїжджають в будь-який час року: влітку - тунель яскравого зеленого кольору, восени - жовто-червоного, а взимку, коли випадає сніг, він більше нагадує лабіринти з фільмів жахів.
Але зізнаюся, я - не фанат цього місця. Куди більше мені подобається наше Біле озеро. Прозора і чиста вода, озеро постійно в тумані... Я - сам плавець, і дуже не люблю зайвий раз вибиратися до води. Ну не плавати ж у вільний від плавання час (сміється).
Але на Білому озері я швидше відпочиваю морально, ніж фізично. Є можливість просто подумати про свої подальші дії і запланувати щось на майбутнє".
ЛЮДМИЛА ЛУЗАН
(чемпіонка світу з веслування на каное)
"Мій улюблений Івано-Франківськ - затишне, яскраве і атмосферне місто. Тут справді все по-домашньому, по-сімейному, хоча навряд чи його назвеш маленьким. Напевно, кожен закоханий у місто, де народився і виріс, тому про свій дім ми завжди говоримо з якимось трепетом і вважаємо, що він - найкращий.
Івано-Франківськ славиться своїми костелами, соборами, замком Потоцьких та іншим. Адже в ньому уживається архітектура різних століть і країн. Щодо моєї області, то головна визначна пам'ятка тут гори.
Скільки туристів приїжджають сюди і взимку, щоб покататися на лижах чи сноуборді, і влітку, щоб просто насолодитися цими неймовірними краєвидами. Приїхати з наметами, спальниками і просто пару днів побути в горах без дзвінків, інтернету... Це ж мрія будь-якої людини. Жодних турбот і проблем, тільки ви і природа".
АЛЛА ГРИЩУК
(бронзовий призер чемпіонату світу з фехтування серед кадетів)
"Коли говорю про рідне місто, завжди згадую пісню "Як тебе не любити, Києве мій?". Звичайно, це столиця, і тут шумно, людно, занадто все швидко. Але дуже красиво. Обожнюю природу і намагаюся вільний час провести наодинці з нею . Тим більше, що вибір місць величезний.
Можна прогулятися біля Дніпра, який вражає своїм мінливим характером. Ось вже справді то "реве та стогне" і величезні хвилі, то суцільна тиша і спокій. Або ж виршити кататися на велосипеді у Пироговому або в Феофанії. Там такі шикарні пейзажі. Або ж відвідати спортивні музеї нашого міста - НСК "Олімпійського", братів Кличків, ФК "Динамо".
Тим більше, що вони розташовані поруч. Часу багато не займе, а емоцій позитивних дуже багато. Оскільки займаюся фехтуванням, то у багатьох людей спрацьовує стереотип, що я обов'язково повинна цікавитися історією. Адже цей вид спорту у багатьох асоціюється з мушкетерами. Не можу сказати, що я - прихильниця того століття, але, як будь-яка людина, яка поважає себе, історією цікавлюся.
Тому дуже подобається місто-музей Переяслав-Хмельницький. Одне з найдавніших міст Київської Русі, що стоїть біля витоків нашої України. Ось де ти по-новому дивишся на історію своєї держави".
Коли дивишся на всю цю природу... реально пишаєшся, що виступаєш під "синьо-жовтим" прапором.
ЄЛИЗАВЕТА БАБІЙ
(чемпіонка ІІ Юнацьких Олімпійських ігор зі стрибків у довжину)
"Для багатьох Запоріжжя - це індустріальне місто, а значить - яка природа? Звідки? Але водночас, приїхавши в це місто, ви обов'язково знайдете тут "своє" місце.
Когось вразить проспект Леніна. Найдовший у Європі (10,8 кілометра)! Особливо він гарний вночі. Можна гуляти тут галасливою компанією або ж залишитися один на один зі своїми думками. Ніч, навушники у вухах і ти біжиш уздовж його вогнів...
А як можна обійти увагою нашу улюблену греблю? Це не тільки необхідна місту транспортна артерія, яка з'єднує два береги, але й пам'ятка, відома всьому світу. А Дніпро? Хіба можна не захоплюватись цієї могутньою рікою? Окремо зазначу, звичайно ж, наш острів Хортиця. Тут козацький дух, український настрій і могутня енергетика".
ПАВЛО КОРОСТИЛЬОВ
(чемпіон ІІ Юнацьких Олімпійських ігор, переможець номінації "Рекорд року" за версією JuniorSportsAwards)
"Моє рідне місто - Львів. Місто ароматної кави, архітектури, що зачаровує, найдобріших людей і чудової атмосфери. Також "місто Лева" славиться своїми неймовірними видами з Високого Замку або Ратуші.
Сотні туристів щодня піднімаються сюди, щоб побачити Львів з висоти. Щоразу, коли я долаю весь шлях і піднімаюся на оглядові майданчики, ці пейзажі все більше зачаровують своєю неповторністю, особливо, коли спостерігаєш сонячний захід.
Львів - різний. Тут дивовижні парки, в кожен можна закохатися; тут неповторні дворики і вузенькі вулички. І кожен куточок Львова обов'язково по-своєму вас вразить і не залишить байдужими. Тут атмосфера, яку не можна описати, а треба відчути і приїхати як мінімум на три дні. Це місто завжди залишає свій слід у вашому житті".
ДАР'Я ДЬЯЧЕНКО
(чемпіон України серед юніорів у потрійному стрибку)
"Я не застала Дніпропетровськ, який був центром ядерної і космічної промисловості. Хоча на уроках нам неодноразово про це нагадували, так само, як і той факт, що це місто було засноване як третя столиця в російській імперії.
Можливо, це й правильно: знати свою історію і заглиблюватися в такі нетрі, - але я люблю сучасний "Дніпро". Український Дніпропетровськ. Місто-мільйонник з найдовшою набережною в Європі, з Монастирським островом, зі штучним водоспадом, який підсвічується. Можна прогулятися єкатерининським бульваром, викладеним бруківкою, а ввечері тут включаються кольорові ліхтарики. Таке відчуття, ніби ти потрапив у казку.
Або ж рушайте в Ленінський сквер. Там є великі зелені галявини, де можна влаштовувати пікніки і просто відпочивати! У Дніпропетровську вирує життя. Всі кудись поспішають, біжать, їдуть... Але немає відчуття "мурашника", тому що у вихідні ця біганина стихає. Багато хто виїжджає за місто на природу.
Напевно, єдине, чого не вистачає Дніпропетровську - це легкоатлетичного стадіону і манежу. Іноді здається, що місто саме кричить про те, що їх треба побудувати (сміється)".
Донецьк - це моє місто! Таке рідне і таке зараз далеке.
ОЛЕКСАНДР БАРАННИКОВ
(бронзовий призер чемпіонату Європи з легкої атлетики серед юніорів)
"Житомирська область вважається однією з найстаріших: тут все просякнуте українською історією. Будь-яке місто нагадує про важливі події в історії нашої держави, а люди просто обожнюють розповідати туристам легенди, які передаються із покоління в покоління.
Для себе ж завжди виокремлюю місто Коростень. У школі нам часто говорили, що свого часу тут була князівська неприступна фортеця.
Може саме тому, приїжджаючи в це місто, я відчуваю приплив енергії і сил. І справа не тільки в тому, що тут, за розповідями істориків, княгиня Ольга помстилася древлянам за коханого чоловіка або тут билися сміливі воїни... Ні! Просто, коли дивишся на всю цю природу... коли бачиш справжні природні скульптури, які створила річка Уж... ти реально пишаєшся, що виступаєш під "синьо-жовтим" прапором на міжнародних стартах".
АНАСТАСІЯ МАЛЯВІНА
(чемпіон ІІ Юнацьких Олімпійських ігор, "Найкраща спортсменка року" за версією JuniorSportsAwards)
"Стадіон "Металіст" і площа Свободи, колишній театр "Міссурі" і будівля Держпрому, Благовіщенський і Успенський собори... це все перша столиця і такий улюблений Харків.
Місто, де від кількості фестивалів, концертів та просто активності людей завмирає серце; місто, куди ти приїжджаєш на чемпіонати України і налаштовуєшся на найважливіші запливи, від яких залежить - поїдеш ти представляти свою країну на світові змагання чи ні; місто, де, блукаючи вечорами з друзями по вуличках, насолоджуєшся кожною хвилиною; місто, в яке практично неможливо не закохатися.
Не дивно, що в Харківській області такі ж емоції викликає будь-яка пам'ятка. Садиба Наталівка, палац Кеніга, Краснокутський дендропарк, співаючі тераси, харківська пустеля... Перераховувати можна до нескінченності. Головне, що відвідавши будь-яке з цих місць, ти розумієш, що в Україні є свої чудеса світу".
АНАСТАСІЯ БРИЗГІНА
(багаторазова чемпіонка України серед юніорів з бігу)
"Я народилася в Луганську і тривалий час жила в цьому місті. Пізніше на запрошення тренера переїхала до столиці, але на канікулах завжди поверталася додому. Луганськ - дуже красивий, хоча ніколи і не входив до числа найбільших міст в Україні.
Але там були місця, де можна було прогулятися і відпочити. Величезна кількість парків, нехай і не таких великих, як у Києві, але дуже затишних і "зелених". Тут ми з друзями проводили більшу частину часу. А на вихідних їздили на дачу - в маленьке містечко Щастя, яке тоді виправдовувало свою назву.
Там річка Сіверський Донець, там "крейдяні гори", там така тиха і спокійна природа. Щовесни ми їздили на збори в Кремінну. Які там неймовірні ліси! Яке чисте повітря! І там відмінна спортивна база, якій можуть позаздрити багато інших в Україні.
Зараз всі ці міста на слуху у багатьох людей, і, на жаль, не через красу природи, яка там є, а через військові дії. Через них же, я вже рік не можу потрапити додому. Збори там теж були скасовані.
Але я щиро вірю і бажаю, щоб наступного року в день Незалежності ми змогли повернутися до себе додому, і над головою було б мирне небо".
ВІКТОРІЯ СУХОРУКОВА
(бронзовий призер ІІ Юнацьких Олімпійських ігор з кульової стрільби)
"Говорити про Донецьк зараз дуже важко. Але це саме те місто, яке я завжди буду вважати своїм домом. Ніколи не розуміла спроби порівняти Донецьк зі Львовом, Києвом чи Харковом. Він - інший.
Хай великий, але зі своїм настроєм... Пам'ятаю, як з друзями неодноразово ходили до Парку кованих фігур. Тут тобі і казкові герої, і знаки зодіаку, і туристичні визначні пам'ятки, і ціла алея Євро 2012.
А хіба можна влітку відмовити собі в бажанні повалятися на газоні біля "Донбас-Арени"? Коли навколо так красиво, що перебуваючи тут, важко повірити: Донецьк - місто шахт і териконів. А як же улюблений м'яч на воді біля входу в "Арену"? Ось зізнайтеся, хто не намагався його хоча б один раз зупинити або змінити йому напрям?
Це моє місто! Таке рідне і таке зараз далеке. Напевно, зараз, кажучи про Донецьк, кожен згадує пісню "Здравстуй, мой город!", Тому що, справді, хочеться приїхати додому і прокричати цю заповітну фразу".