Суркіс: я зробив усе, що рекомендував мені Лобановський

Ігор Суркіс© fcdynamo.kiev.ua
Спорт 13 травня, 2010, 17:16 1653
Додати до обраного
Президент "Динамо" Ігор Суркіс згадує роки співпраці з легендою світового футболу Валерієм Лобановським, що пішов з життя 13 травня 2002 року.

13 травня - один з найбільш непростих днів в історії "Динамо". Восьмий рік поспіль у цей день на Байкове кладовище Києва та до пам'ятника біля входу на стадіон "Динамо" йдуть люди. Різних національностей, поколінь, поглядів... Ідуть, щоб віддати данину пам'яті видатній людині - Валерію Лобановському.

Серед людей і президент "Динамо" Ігор Суркіс, який пліч-о-пліч працював з Лобановським п'ять років, разом створивши одну з найкращих команд у новітній історії футболу.

- Пропрацювавши багато років з Валерієм Васильовичем, можу з упевненістю сказати, що поки мені не вдалося зустріти іншого такої людини. Він пішов з життя, коли я був поряд з ним на матчі в Запоріжжі. Ми йому рекомендували не їхати на цю гру, але він не послухав, і ми його втратили. З тих пір пройшло вісім років, але в моєму серці він назавжди, як і в серцях мільйонів уболівальників. Ми всі повинні про нього пам'ятати, адже, як відомо, без минулого немає майбутнього. За Валерія Васильовича говорять його досягнення. 35 років тому він виграв Кубок Кубків, про який в той час команди з Радянського Союзу не могли навіть мріяти. Виявляється, за ту перемогу футболісти отримали по 260, або 270 доларів. А сьогодні перемога у внутрішньому чемпіонаті країни оцінюється в нечувану суму, але навіть, незважаючи на це, футболісти не можуть його виграти.

Ось що значить Лобановський, який з його професійною внутрішньої мотивацією міг створювати великі команди. Такі прізвища, як Блохін, Буряк, Веремеєв, Онищенко, Колотов, пам'ятають і сьогодні. Це ж стосується і іншого покоління - Дем'яненка, Бессонова і інших, які також на слуху і користуються авторитетом у суспільстві, з ними рахуються. У цьому - заслуга Лобановського. Тому ми щороку збираємося і шануємо його пам'ять.

А його родині бажаю багато здоров'я. Ми, зі свого боку, допомагаємо їй як можемо. Його близькі завжди з нами. Сьогоднішній день невеселий в історії "Динамо", але і його ми повинні пережити разом з нашими вболівальниками.

- У нинішній команді грають всього два вихованці Валерія Васильовича-Шовковський і Шевченко. Вони чимось відрізняються від тих, хто не застав Лобановського?
- Не сказав би, що їх всього двоє. Під керівництвом Валерія Васильовича також грав і Тіберіу Гіоане. Вся атмосфера - це також його спадщина, нею просякнуте все, починаючи від дитячо-юнацької школи і закінчуючи мною, президентом. Можливо, це не зовсім правильно, але я зробив усе, що мені рекомендував Валерій Васильович. І я не боюся говорити про це вголос. Він радив мені не змінювати курс, а йти тим напрямом, який він вибрав і який приносив результат.

Але, напевно, не знайшлося людей, які змогли б підтримати цей напрям, і мені, як президенту клубу, цей напрям довелося поміняти. А в цьому випадку ніколи не варто чекати швидких результатів. Як ви знаєте, я звернувся за допомогою до Юрія Павловича Сьоміна, він змінив стиль гри команди і давав результат. Валерій Георгійович Газзаєв почав змінювати цей стиль вже на свій розсуд. Йому потрібен час, а нам запастися терпінням і чекати.

- Як часто ви згадуєте Валерія Васильовича, в які моменти?
- Досить часто. Іноді з близькими друзями, які не мають відношення до клубу, ми їздимо на кладовище. Практично кожного тижня тримаю зв'язок з Аделаїдою Панкратівною. Нещодавно вона змусила нас похвилюватися, але, слава Богу, зараз з нами в строю. Сім'я Валерія Васильовича - це близькі та рідні мені люди, в їх будинку я був не сторонньою людиною.

- Про Валерія Лобановського говорили як про людину дуже тверду...
- Це була удавана жорсткість. Він був принциповою людиною, для нього не існувало дрібниць. А найголовніше - він чітко знав, чого хоче, а значить, завжди міг цього добитися і йшов до своїх цілей різними методами. Іноді міг гримнути, покарати, помилувати, або просто промовчати. Такий підхід давав свої результати, адже перемогу в європейському кубку один раз можна назвати випадковістю, двічі - це вже закономірність. Додайте сюди потрапляння в півфінал Ліги чемпіонів в 1999-му році команди, яка на 80% складалася з українців.

Читайте також:

Андрій Шевченко знову полетить на Барбадос

Хто потрібен київському "Динамо" - думки експертів

Київське "Динамо" проведе міжсезонну підготовку в Альпах

Київське "Динамо" придбає мінімум чотирьох футболістів

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції © За матеріалами ФК "Динамо" / А.Р.
Побачили помилку - контрол+ентер
Спорт 13 травня, 2010, 17:16 1653
Додати до обраного
Всього коментарів: 0
Вибір редакції