Україна – Франція – 0:2. Мало сонця в холодній воді

Україна – Франція – 0:2. Мало сонця в холодній воді

Коноплянка нічим не запам'ятався / Фото: УНІАН

Французький клас б'є українську старанність.

Менез забив один з м'ячів у ворота П'ятова / Фото: УНІАН
Після другого туру Україна могла б завчасно вийти до чвертьфіналу. Але замість цього мрію доведеться відкласти до останнього матчу групового турніру. Франція виявилася нам не по зубах. Прогнозовано виявилася. Команда Блана була сильнішою фактично за всіма змагальними компонентами та показниками. Нам у цій грі могла зарадити хіба що шалена удача. Проте цього разу вона одягла інші кольори.

УКРАЇНА - ФРАНЦІЯ - 0:2. СТАТИСТИКА МАТЧУ

У підсумку переміг той, хто на це заслуговував. У бік підопічних Блохіна навряд чи хтось наважиться пожбурити камінь, звинувативши в відсутності бажання чи капітуляції на милість фаворита. Ні і ще раз ні. Україна грала, як уміла. Як могла. Це визнає кожен, хто бачив матч. Проте стрибнути вище своєї планки наша збірна також не змогла. Це має визнати кожен, хто дивився матч не серцем, а з холодною головою. Мабуть, складно за таке звинувачувати хлопців. Проте якийсь осад все ж залишився після цієї поразки. Бо хотілося як ліпше, а сталося як завше.

УКРАЇНА - ФРАНЦІЯ - 0:2. ХРОНОЛОГІЯ МАТЧУ

Як завше – у матчах проти французів. Досі ми їх не перемагали. Не перемогли і цього разу. Невтішна статистика, що там і казати. До речі, прикра тенденція і щодо матчів нашої національної команди на "Донбас Арені" - поки що вона там не перемагала. Матч з англійцями зруйнує тенденцію?

У Блохіна був вибір – або виставити на гру склад, орієнтований на атаку, себто аналог попереднього поєдинку, або ж внести корективи, виходячи із статусу суперника. Наш тренер вирішив, що переможний склад змінювати не варто. Він мав на це право. Що з того вийшло – ми добре бачили. Можна, звісно, говорити, особливо після того, як гра закінчилася, що з Ракицьким у ролі центрального оборонця та Ротанем на позиції другого хвилеріза захисна міць української команди збільшилася б. Певно, що так. Проте всі ці розмови – лише хліб для аналітиків. Блохін вирішив так, як вирішив. І зараз уже нічого не зміниш, хіба що наступиш зайвий раз на живий мозоль.

Чи вплинула на характер гри нашої команди донецька стихія? Вочевидь, адже вимушений півгодинний антракт за визначенням не міг не вплинути на команду: тут лише приготувався, як довелося повертатися до роздягальні. Але, знову ж таки, як би зіграла синьо-жовта команда до того, як рефері призупинив гру через негоду, ми можемо лише здогадуватися. А що, якби було ще гірше? До того ж, переконаний, відмовки на цю тему – невдячна справа. Хоча б тому, що суперник був у ідентичних умовах.

Швидкість, пресинг, компактність, майстерність, врешті-решт, - цього добра було більше у французів. Причому помітно більше. Моментами навіть здавалося, що таки недаремно команду Блана називають міні-"Барселоною". Раніше мені здавалося, що таким порівнянням явно принижують каталонського гранда. Після перших двох матчів на Євро мушу змінити своє ставлення до триколірних. Їхня гра часом дуже схожа на барселонську "тікі-таку". Навіть не знаю, що українські футболісти могли протиставити цьому заморському достатку. Мабуть, вони дійсно поступалися за всіма статтями.

Але мали щось зробити, мали чіплятися бодай за соломину. "Барселона" ж також оступається, що вже казати про її копії?

Шева свої моменти не реалізував / Фото: УНІАН
Такою рятівною соломиною у першій половині зустрічі була гра П'ятова. Наш воротах демонстрував дива реакції та спокою. На жаль, подібною характеристикою наші оборонці не вирізнялися. У таймі другому "чарівної палички" у складі української збірної не знайшлося. Вона, себто збірна, показала непогане уміння тримати удар, робити забіги на далеку дистанцію, терпіти облогу своїх воріт, але ці показники – із розряду втішних. Це ніби старший, вправніший чи досвідченіший товариш, який відчуває свою перевагу над молодшим і менш технічним, плескає того по плечі, мовляв, молодець, іншим разом буде краще. Так і в нашому випадку. Ми, безсумнівно, молодці. Ми старалися. Ми трималися. Й терпіли. Але не залишало враження, що всі ці потуги – лише до першого пропущеного удару. А з першим пропущеним ударом опустилися і руки. І нехай не виникає ілюзія зворотного. Україна виглядала привабливо передовсім тоді, коли це дозволяв суперник. А дозволяв він строго регламентовано.

Що ж, українська мета на мокрому донецькому стадіоні не стала ближчою. Проте вона й не сховалася зовсім за хмару. Команда Блохіна все ще має шанси на вихід із групи. Однак для цього таки доведеться руйнувати неприємні тенденції та стереотипи.

Чи під силу це нашій команді?

Будемо вірити, що так.

Якраз ми за ціною не постоїмо.

Олександр Солнцев

Повʼязані теми:

Наступна публікація