Віталій Кличко: мені немає за що червоніти

Віталій Кличко: мені немає за що червоніти

Віталій Кличко / Фото: Klitschko / Facebook

Інтерв'ю Віталія Кличка у звязку з початком прокату фільма Кличко у Лос-Анджелесі та Нью-Йорку.

Чемпіон світу з боксу у надважкій вазі за версією WBC Віталій Кличко у звязку з початком прокату документального фільму "Кличко" у Лос-Анджелесі та Нью-Йорку, розповів про кінострічку та свою політичну діяльність.

- Віталіє, з моменту весняної прем'єри в Нью-Йорку відбулася сумна подія у вашому з братом житті. Помер Володимир Родіонович Кличко, ваш батько. Я знаю, ви були з ним дуже близькі. Правда, що він помер від раку, отриманого в результаті чорнобильського опромінення?
- Правда. Та форма раку, яка у нього була, на 99 відсотків викликана зовнішнім опроміненням.

- Прийміть наші співчуття.
- Що ж, це життя. Дуже дякую.

- У фільмі є вражаючі кадри аматорської зйомки, як ви з братом пускаєте в струмку кораблики, навіть не здогадуючись, що вода в Києві вже заражена. А ще в хронікальних кадрах ви крокуєте в рядах першотравневих демонстрантів у ту саму страшну чорнобильську весну 1986 року. Вам запам'яталися ті дні?
- Пам'ятаю, які натовпи були на залізничному вокзалі у Києві. Неможливо було квитки купити на жоден потяг, що йде з міста. Київ був напівпорожній. Вулицями їздили з ранку до ночі поливні машини. Офіційної інформації про аварію не було, працювала так звана "циганська пошта". В один момент у всіх аптеках зник йод. З горілкою почалися перебої. Тоді мені було 14 років, я далеко не все розумів, для мене як для підлітка це була цікава гра.

- Фільм насичений різноманітною інформацією і дає уявлення про вас з братом як про людей і спортсменів. Це цінно. Як і те, що він безсумнівно допоможе вас краще розрізняти. З цим бувають труднощі. Вас не дратує, що вас з братом плутають?
- Я сам іноді плутаюся (сміється). У нас розміри одягу однакові. Так що випадково позичаю у брата якісь речі. Мої речі теж пропадають, а потім випадково знаходяться у брата. Голоси схожі. Іноді розглядаєш фотографії і ловиш себе на думці: а хто ж на знімку, я чи брат? Так що в плутанині нічого дивного немає.

- Ви подивилися фільм про себе. Чи були якісь несподіванки на екрані?
- По-перше, дуже важко залишатися об'єктивним. По-друге, я не знав, що існують кадри зйомки моєї першої поїздки в США. Цікаво було подивитися на себе сімнадцятирічного.

- Глядачів, які не дуже знаються на боксі, може шокувати детальний епізод вашого бою з Ленноксом Льюїсом. Ви героїчно продовжували поєдинок з розсіченою бровою. Біль, кров, м'ясорубка жорстокого бою показані дуже натуралістично. У вас не виникає відчуття, що це може відлякати людей від боксу?
- Бокс це не іграшки. Іноді доводиться перемагати біль, щоб перемогти. Професійний спорт - заняття для справжніх чоловіків. Згоден, багато хто буде шокований. Але тих, хто вірить в себе і любить бокс, труднощі не можуть налякати. Хоча, чесно кажучи, я сам був шокований, побачивши кадри бою з Ленноксом, про які ми говоримо. Оператор буквально засунув камеру у відкриту рану.

- Не випадково в іншому епізоді фільму ваш український тренер каже: "Віталій - це камінь...". І продовжує: "А Володимир - глина". Чи не образливо це для брата?
- Не треба виривати фрази з контексту. Тренер мав на увазі, що з глини добре ліпити, але якщо її не обпекти, вона не має стійкості. Мене чомусь навчити - треба сильно попотіти, а Володимир все схоплює на льоту.

- Після переможного бою Володимира з Девідом Хеєм в Гамбурзі ви з ним на пару отримали всі чемпіонські титули у надважкій вазі. Вас вже занесли до Книги рекордів Гіннесса?
- У Книзі рекордів Гіннесса я перебуваю вже з 1999 року, коли виграв звання чемпіона світу, витративши на це менше часу, ніж Майк Тайсон. А те, що два брати ніколи раніше не ставали одночасно чемпіонами світу, - факт безперечний і впертий. Ми раді, що змогли стати першими.

- Коли ви в 2008 році повернулися у великий бокс, багато хто не вірив, що зможете перемагати. Але ви перемагаєте, останнє тому підтвердження - бій з Томашем Адамеком у вересні. Зрозуміло, підготовка до кожного бою вимагає чимало часу. Ви останнім часом активно займаєтеся політикою, будучи лідером партії "УДАР" і фракції "УДАР" в Київській міськраді. Як вдається поєднувати політику зі спортом?
- Я не збираюся боксувати вічно. У 40 років я найстарший боксер в чемпіонській лізі. Правда, відчуваю себе відмінно. Одне можу сказати: 90 відсотків мого часу займає політика. Я повністю на ній концентруюся. Я дуже вдячний своїм колегам по партії за те, що на кілька тижнів у серпні відпустили мене для тренувань до матчу з Адамеком. І спорт, і політика - командна гра. Коли ти виходиш на ринг, бачать тебе одного, але не бачать величезну кількість людей, які інвестують в тебе сили, енергію, досвід, знання. Зараз я повернувся і повністю поринув у політичну діяльність. Одне можу сказати: я довго боксувати не буду.

-Згідно з нещодавнім опитуванням, за вашу партію готові голосувати 27 відсотків киян. Якщо ви станете мером української столиці, якими будуть ваші перші кроки?

- Без реформ Україна не зможе зайняти гідне місце серед країн Європи. Свій останній поєдинок я проводив у Польщі. Я був там на початку 90-х, коли у Польщі та Україні були однакові стартові позиції. Сьогодні за життєвими стандартами Польща пішла набагато вперед. Двадцять років пройшли як одна хвилина.

На сьогодні Україні нічим похвалитися - ні економічними успіхами, ні рівнем життя. Нам необхідні реформи. Вони починаються з центру, зі столиці. У самому Києві колосальна кількість проблем. Вся інфраструктура зношена. Україна - одна з найбільш корумпованих держав у світі. Реформи буксують, тому що багато політиків і чиновники не зацікавлені в їх реалізації. Вони зацікавлені тільки в зростанні свого добробуту. Чиновники зі скромною зарплатою не бояться приїжджати на роботу на "роллс-ройса" і "бентлі". Парковка перед міськрадою і Верховною Радою затьмарює Детройтський автосалон. Необхідна переатестація всіх чиновників київської міської адміністрації.

- З огляду на великі гонорари професійного боксу, закиди щодо джерел заробітку вам особисто, ймовірно, не загрожують. А ось з приводу патріотизму можливі питання. Ви з братом довгі роки жили в Німеччині. В Америці у вас родові гнізда в Каліфорнії і Флориді. Ваші діти - американські громадяни за народженням. Що ви відповідаєте вашим опонентам?
- Я в політиці не перший день. І знаю велику кількість людей, які так і хочуть тебе вкусити або хоча б пощипати. Переїзд до Німеччини і США пов'язаний з моєю роботою у професійному боксі. Кожен має право жити, де захоче, і купувати нерухомість. Моя мама, моя дружина і діти живуть в Україні. Правда, частину року проводять за кордоном, отримуючи освіту. Непатріотично? А в чому патріотичність? У тому, щоб публічно лити сльози з приводу долі України, але при кожному зручному випадку відстоювати лише свої особисті інтереси? Кожен знає, як я заробив гроші. За кожен зароблений долар я заплатив податки. Мені нема за що червоніти. А нападки на мене "доброзичливців" з приводу нібито непатріотичності були, є і будуть.

- З ким буде ваш наступний бій?
- Не можу поки говорити ні про суперника, ні про місце і час поєдинку. Бажаний суперник - Девід Хей. У словесних випадах він перейшов усі межі. Правильно буде по-чоловічому начистити йому пику (сміється). Упевнений, що закінчу поєдинок нокаутом. Цікавим був би поєдинок і з Миколою Валуєвим. Гігант з незвичайними антропометричними даними. Занесений до Книги рекордів Гіннесса. Ніколи не був у нокауті. Мені було б цікаво з ним побоксувати. Втім, про його плани я не знаю.

Читайте також:

Хук: більшість суперників Кличків здалися ще до бою

Сіллах зазіхнув на боксерський трон братів Кличків

Хук пообіцяв розбити серце Кличка

Володимир Кличко зізнався, які жінки привертають його увагу

Мормек пообіцяв шокувати світ перемогою над Кличком

Повʼязані теми:

Наступна публікація