Без патронів, грошей і з допотопними гвинтівками: як Україна готує майбутні олімпійські надії в біатлоні

Без патронів, грошей і з допотопними гвинтівками: як Україна готує майбутні олімпійські надії в біатлоні

Фото: biathlon.com.ua

Умови важко назвати задовільними, і це при тому, що біатлон фінансується в рази краще за інші зимові види спорту.

Україна поки що без медалей на зимовій Олімпіаді в Пхьончхані. Біатлоністам знову не вдалося потрапити навіть до десятки на стартах у понеділок, ідеться в сюжеті ТСН.19:30.

Спортивні невдачі мають своє пояснення в системі підготовки до змагань у зимових видах спорту. Навіть ті школи, котрі виховали чемпіонок минулої Олімпіади Джиму, Підгрушну та сестер Семеренко, мають дуже багато проблем.

У київській біатлонній школі "Схід" добре пам'ятають свою вихованицю Юлію Джиму – на неї рівняються теперішні учні. Головна перевага цього закладу – це тир, де можна вчитися стріляти. Відстані до мішеней у ньому, як у дорослому біатлоні, хоч починають стріляти тут учні з 9 років. У руки вони беруть гвинтівки "Біатлон 6" виробництва середини 1970-х років, але навіть не раритети є головною проблемою для навчання. Школа живе в умовах тотальної нестачі патронів, котрих закуповують удесятеро менше, ніж потрібно для повноцінного навчання. Будь-який ремонт виконують своїми силами.

ТСН спробувала дізнатися головні причини невдач українських спортсменів на зимових Олімпіадах

ТСН спробувала дізнатися головні причини невдач українських спортсменів на зимових Олімпіадах

Центр зимових видів спорту на Сумщині, котрий виховав сестер Семеренко, розташований у лісі – транспортного сполучення з ним немає, а від найближчої зупинки потрібно йти пішки з три кілометри. Займатись поточним ремонтом, вправно крутити гвинтики і переставляти кріплення там уміє кожен тренер, бо вся техніка вже перемотана скотчем – нового майже немає. Справжня біда з черевиками: кращі видають тим, хто вже має добрі результати. "Ну, я кращого не очікувала. Гарні черевики коштують дорого, купити їх складно. Тренер дає те, що може", - каже учениця Вероніка.

У школі біатлону на Тернопільщині, де досі на дошці пошани фото Підгрушної, коштів на існування не отримують взагалі. "Фінансування бази було припинено два роки тому, в 2016 році. Вона діюча за рахунок наших коштів", - розповів президент обласної федерації біатлону Віктор Щур. Але справжньою бідою тут вважають навіть не нестачу грошей, а сусідів – неподалік школи з’явився столярний цех. "Він труїть дітей. Тирса не виводиться з легень", - каже колишній біатлоніст Олександр Починок. На додачу до цього одразу біля лижної траси планують звести житловий квартал, і якщо це станеться, про тренування можна буде забути. Фахівці пояснюють, що швидкість лижників на дистанції може досягати 60-70 км/год, і поява сторонніх осіб на маршруті може завершитися не лише важкими травмами, а навіть летальними випадками. "Більше сорока років зв'язаний з біатлоном – такої ситуації, як зараз, в області ще не було", - зізнається Починок.

У профільному міністерстві натомість звітують про те, що за минулий рік на біатлон держава виділила понад 58 мільйонів гривень – стільки ж, стільки витратили загалом на всі інші зимові олімпійські види спорту. Формула проста: посідаєш високі місця – отримуєш краще фінансування. "Є результат – є гроші на підготовку. Нема результату – нема грошей", - пояснює державний тренер Леонід Колупаєв. При цьому міністерство фінансує лише теперішніх чи потенційних збірників, а ті, хто колись має прийти їм на заміну, поки що пробиваються крізь нинішні спартанські умови – за рахунок куди скромніших міських та обласних бюджетів.

Кореспондент ТСН Святослав Гринчук

Повʼязані теми:

Наступна публікація