Хвилювання та гордість: як рідні паралімпійців переживають за чемпіонів і з чим чекають на них удома

Змагання в нічний час дивляться цілими родинами.

Поки одні змагаються за 7 тисяч кілометрів від рідної країни, інші в ній не сплять ночами, та, затамувавши подих, вдивляються в екрани телевізорів. Журналісти поспілкувалися із найпотужнішими групами підтримки українських спортсменів-паралімпійців – їхніми рідними, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Поки для бронзового та золотого призера Паралімпіади в Пхьончхані лижника Ігоря Рептюха усе здається лиш сном, його рідня на Чернігівщині не спить уже кілька ночей. Мама, дружина, 2-річна Вероніка та ще одна донечка, яка от-от з'явиться на світ – усі так чи інакше переживають.

ВідеоРідні паралімпійців Ярового та Рептюха розповіли, як святкували першість спортсменів

Поки одні змагаються на Паралімпіаді, інші не сплять ночами, та затамувавши подих прикуті до екранів телевізорів. Журналісти ТСН поспілкувалися із найпотужнішими групами підтримки українських спортсменів – їхніми родинами.

Рідні паралімпійців Ярового та Рептюха розповіли, як святкували першість спортсменів

У протилежній частині країни, на Миколаївщині, радіє першому золоту сина родина Ярових. Його спортсмен отримав напередодні. Батько Максима військовий, мама вчителька. "Дуже пишаємся. Я навіть не знаю, як ми будем його цілувати, обіймати", - радіє Валентина Ярова. Жінка зізнається, що коли у 14 років Максим зірвався з мосту і зламав спину – вила від горя. "Перелом десятого, одинадцятого, дванадцятого хребців. Я спочатку вила, як кажуть, а потім сказала: ні, ти не плач, а щось роби. Батко казав: ти можешь, і я так само: ти сильний Макс, ти сильний, ніколи коло нього не плакала", - пригадує мама.

Максим підтверджує, що завдяки батькам подолав страшний час. "Дуже тяжко було. Батьки мене підтримали, виносили, і ось я вже з золотом – все завдяки батькам", - каже чемпіон Максим Яровий. Його талант до зимового спорту колись помітив колишній лижник Олександр Васютинський – тренер сам почав їздити у село до Максима, щоби тренувати його на власноруч змайстрованому з роликів приладді. Коли за півроку хлопець приїхав на тренувальну базу – його одразу взяли у збірну України.  "Ми за нього хвилювалися, він мріяв про це золото, він його здобув – він молодець", - каже сестра Юлія Ярова. Родина і, найголовніше, маленька племінниця Дана, чекають на чемпіона вдома та вже готують Максимові улюблений тортик.

Кореспондент ТСН Антон Страшко

Залиште свій коментар