Скелет, сміх і технології 20-річної давнини: ТСН проїхалася по трьох санних трасах України, де мали б готувати олімпійців

Враження в журналістів не назвеш позитивними – вимагати медалей від спортсменів, які тренуються в таких умовах, неможна.

Україна не розраховує на великі перемоги на Олімпійських Іграх у Пхенчхані, бо система підготовки майстрів зимових видів спорту у країні ледве жива. Учасниця чотирьох Олімпіад Лілія Лудан показала журналістам залишки санної траси у місті Вишгород неподалік Києва, де колись тренувалася, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Ця траса занепала ще в 1990-х: спершу закрили школу санного спорту, потім у пожежі згоріла частина дерев'яного покриття. Місцеві кажуть, що тоді було чимало охочих захопити землю під будівництво, але й досі на місці залишається лише металевий каркас. За документами, його не можна демонтувати – так стверджують у товаристві “Колос”, яке володіє залишками траси. "Санна траса – це великі вкладення. Ми з задоволенням поспілкуємося з будь-якою людиною, котра готова її придбати. Будь ласка", - переконує керівник організації Олександр Демерташ. Поряд з трасою коштом інвесторів з'явилась гірка для лижників, на котрій у перспективі готуватимуть спортсменів, але вже не саночників. "Зустрічався з керівником центру олімпійської підготовки Київської області. Буде звернення на Вишгородську міську раду – особливий акцент вони хочуть робити на сноуборд", - розповів міський голова Олексій Момот.

ВідеоЖурналісти ТСН перевірили наявність в Україні трас для санного спорту

ТСН продовжує досліджувати, чому Україна не розраховує на великі перемоги на Олімпійських іграх. В Україні залишилася лише одна санна траса - у Кременеці, на Тернопільщині. Вона дерев'яна, а, отже, відстала на років 20 від сучасних технологій, однак, іншої немає. За минулий рік на увесь санний спорт, включно з підготовкою до Олімпіади за кордоном, держава витратила трохи більше 6 мільйонів.

Журналісти ТСН перевірили наявність в Україні трас для санного спорту

У Львівському училищі фізичної культури саночники можуть відпрацьовувати лише старт. Тамтешня естакада збудована на початку 2000-х, але вже зараз не працює система заморозки. "Морозильна система потребує заміни", - констатує тренер збірної України Тарас Гарцула. Випробувати тутешні умови ще перед виїздом до Кореї журналісти запросили українського олімпійця Антона Дукача. "То смішно просто", - відповів він на питання, чи реально тренуватися на такій трасі та досягнути хорошого рівня підготовки.

Головні правила санного спорту – гарно розігнатися і пройти дистанцію якомога швидше. Для підготовки і українських спортсменів нині лишилася одна траса у Кременці на Тернопільщині. Вона дерев'яна, а отже відстала на років 20 від сучасних технологій, однак іншої просто немає. Там навчається майже 90 учнів віком від 9 років, а школа – це два вагончики для перевдягання біля санної траси. Заморожування відбувається прадавнім способом – сніг кидається на трасу і поливається водою. Аби підготувати кілометрову трасу для заїздів необхідно витратити тиждень. Про систему заморожування на сучасних світових треках в Україні можуть лише мріяти. За минулий рік школа отримала з обласного бюджету 500 тисяч гривень – із таким фінансуванням про ремонт годі мріяти. "Їх вистачає на виплату заробітньої плати і оплату комунальних послуг. На реконструкцію чи модернізацію, на жаль, місцевих бюджетів недостатньо, потрібна тільки державна підтримка", - констатує президент федерації санного спорту Анатолій Малищик. Тим часом державний прогноз невтішний: траса застаріла і ремонтувати її надто дорого, бо для цього потрібно якнайменше 10 мільйонів гривень. За минулий рік на увесь санний спорт, включно з підготовкою до Олімпіади за кордоном, держава витратила трохи більше 6 мільйонів. "Ми зацікавлені в тому, щоб у нас була санна траса, але я не впевнений, що, чесно кажучи, є майбутнє у цього об’єкту", - зізнався перший заступник міністра молоді та спорту Ігор Гоцул.

Попри усі проблеми, на цьогорічній Олімпіаді Україні має одразу шістьох представників санного спорту. Хто прийде їм на заміну у майбутньому – залежатиме від того, в яких умовах навчаються діти. Батько одного з олімпійців Василь Мандзій каже, що його син Андрій перші віражі долав саме в Кременці. "То земля і небо: те, що фінансують інші країни і що фінансують тут. Але маємо те, що маємо", - констатував він.

Кореспондент ТСН Святослав Гринчук

Залиште свій коментар