Спорт у суцільній темряві: незрячий чемпіон Руслан Катишев розповів про шлях до мрії свого життя

Спорт у суцільній темряві: незрячий чемпіон Руслан Катишев розповів про шлях до мрії свого життя

Фото: ТСН

Українець здобув золото Паралімпійських Ігор у Лондоні та допоміг виправити життєвий шлях своєму батькові.

Незрячий український стрибун Руслан Катишев сягнув спортивних вершин попри важку долю. Паралімпієць задався ціллю встановити світовий рекорд, і досяг бажаного, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Його єдина зброя – слух, тому звук трибун для таких спортсменів не підтримка, а перешкода в реалізації мети. Незрячі атлети просто гублять голоси своїх помічників, тому перші спроби сягнути результату найчастіше провальні. "Адреналін, коли ти на старті. Чуєш не те, що звуки трибун, а як ти дихаєш – через вуха", - зізнається Руслан.  Тренер пояснює всю складність завдання спортсмена: "Ти стрибаєш в нікуди, це треба зорієнтуватися, як лунає голос, на вітер, який цей голос відносить вправо чи вліво".

Незрячий паралімпієць Руслан Катишев розповів про важке дитинство і шлях до чемпіонства

Незрячий паралімпієць Руслан Катишев розповів про важке дитинство і шлях до чемпіонства

До змагань Руслан тренується в Україні. Кохана дружина проводжає його до зупинки та саджає у потрібний автобус. Далі він сам – по пам’яті. На потрібній зупинці зустрічає тренер Тетяна Орлова. Вона працює з Русланом уже 14 років. "Ой, яким він був… жах! Це був спортсмен, якого загнали в кут, без грошей. Батько п’є, матір б’є. Зранку він відводив свого батька на паперть, а після школи його забирав", - пригадує тренер. Батько як і матір – абсолютно незрячі, спадкові проблеми передалися й Руслану. В його очах немає рогової оболонки, котра відповідає за сприйняття світла. Крім того, розвинулася катаракта, відшарувалася сітківка – і поступово наступила повна темрява.

Порятунком усього сенсу життя став спорт. Руслан спершу і гадки не мав, наскільки це буде складний шлях. Окрім звичних для конкретного виду атлетичних вправ, йому доводиться виконувати додатково купу завдань задля координації, котра порушена через сліпоту. Та подолати бар’єр стрибка в невідомість – суто за голосовою командою тренера. На змаганнях Руслана та інших подібних спортсменів підстраховує математика: кожен атлет точно знає свій повний розгін. За правилами, це не більше 17 кроків, у Руслана їх 15. Маєш бігти в суцільній темряві бездоганно прямо, рахувати швидкі рухи ногами і в потрібний момент стрибати, досконало технічно виконуючи всі елементи.

Золотий стрибок на Паралімпійських іграх в Лондоні 2012 року став для українця доленосним. Він встановив особистий рекорд – 6 метрів 46 сантиметрів. За призові вилікував батька від алкоголізму – той отямився і став найвідданішим синовим уболівальником. Торік улітку Руслан знову поїхав до Лондона, щоб узяти нову висоту на чемпіонаті світу, але з татом сталася біда – лікарі виявили в нього рак. На змаганнях українець зібрався з останніх сил і завоював срібло, хоч усіма думками був біля тата. Він встиг попрощатися з батьком, але від утрати не відійшов і досі.

І дочка Аня, і менший синочок Максимко успадкували Русланову недугу і бачать вкрай погано. Але навіть попри це, діти мають куди щасливіше дитинство, ніж їхній тато, який досі бореться з жахіттями минулого. Катишев принципово не вдягає окуляри, бо не хоче, щоб інші здогадувалися про його незрячість. Свою сліпоту він щодня заперечує спортивними досягненнями, які присвячує власній родині. Та зізнається, що близькі – це єдине світло в тотальній темряві його життя.

Кореспондент ТСН Людмила Бадалян

Повʼязані теми:

Наступна публікація