Стрибунка-красуня Левченко: забобони? У дитинстві забула улюблені шкарпетки, але впоралася без них

Стрибунка-красуня Левченко: забобони? У дитинстві забула улюблені шкарпетки, але впоралася без них

Фото: ФЛАУ

Найкраща стрибунка України дала інтерв’ю сайту ТСН.ua

Не за горами головний старт зимового легкоатлетичного сезону – чемпіонат світу у приміщенні, який з 1 до 4 березня прийматиме Бірмінгем. А як же можна уявити нашу збірну без 20-річної красуні-стрибунки Юлії Левченко, яка за минулий рік вже привчила уболівальників до нагород із найбільших світових та європейських турнірів? Правильно, ніяк. Тим більше, що Юля цього сезону вже встигла двічі "застрибнути" на позначку молодіжного рекорду України та впевнено тримається в ТОПі світового рейтингу. Тож, медальні сподівання є цілком виправданими. Та й спортсменка сама не проти такої відповідальності.

Юлю, минулого року ти стала єдиною призеркою усієї збірної України на чемпіонаті світу в Лондоні. Чи не тисне на тебе статус умовного лідера збірної? Розумієш, що до тебе як до спортсменки прикута найбільша більша увага з боку уболівальників?

На мене це абсолютно не тисне. Єдине - мені хочеться, щоб я була не єдиним медалістом!  А так, звичайно, мені приємна та увага, яка є зараз до мене. Очікування від мене високих результатів аж ніяк не тисне, адже ми робимо свою роботу, рухаємось до своєї мети. Це лише допомагає і стимулює. Це спорт, ми розуміємо, що може статися будь-що, тож просто робимо свою роботу.

Останнім часом досягнення української легкої атлетики  на найголовніших стартах  пов'язані перш за все зі стрибками  у висоту та й команда у нас досить потужна. Як вважаєш, чим це зумовлено?

Не знаю, можливо, залишилася потужна стрибкова школа, у нас все ж хороший кістяк тренерів, які тягнуть за собою армію спортсменів. Крім того, у нас хороша конкуренція, що також має значення. Усе чіпляється одне за одне. Лише хочеться, щоб зараз у нас також з’являлися нові тренери, бо дуже багато дітей хоче тренуватися. У мого тренера – Ірини Григорівни – дуже багато малечі. Але один тренер не може розірватися на усіх, хоча й усі самостійні у нас. Та й взагалі, ми усі спілкуємося на рівних, у нас дружня атмосфера.

Чи не заважає тобі шум уболівальників на трибунах зосереджуватись під час стрибка?

Насправді, коли я стрибаю, навіть не помічаю цього шуму. Я відчуваю підтримку, але намагаюсь концентруватися на висоті. Тим не менш, ця підтримка дуже необхідна, адже, коли є для кого виступати, то, звісно, хочеш показати себе на максимум.

Фото: ФЛАУ

А що саме тобі допомагає зосередитеся на виконанні стрибка?

Я не знаю! Я входжу в якийсь свій особливий стан, не знаю як я у нього входжу, якась просто змагальна концентрація, за клацанням пальців!

Що може збити чи відволікти під час його виконання?

Ой, ну раніше я боялася стартових вистрілів, коли паралельно відбувалися бігові види на арені, зараз уже якось спокійніше до них ставлюсь.  Взагалі, раніше здавалося, що на найбільших турнірах все ідеально – ніхто тобі не заважає. Але, виявляється, навпаки – там дуже багато факторів, які відволікають, адже одночасно можуть відбуватися фінали у декількох видах програми. Усюди напружена боротьба, усюди щось відбувається, а трибуни не замовкають. Тим не менш, вже навчилася заплющувати на це очі і не звертати уваги, уживатися разом з іншими видами.

Ти зараз медійна  особа, часто з'являєшся у різноманітних програмах, на сторінках  глянцю тощо. Не заважає така популярність?

Це добре, коли це добре, коли це показує спортсмена правдиво, коли не пишуть усіляких дурниць. Я, певно, ще й не все бачила і не все знаю, але було декілька моментів, коли інформація в пресі  була абсолютною вигадкою. Наприклад, коли беруть фото з соцмереж і вигадують до них історії чи передісторії. Це виглядає смішно. Краще б люди більше стежили за легкою атлетикою.

Чи часто пізнають на вулиці, у публічних місцях?

В Україні пізнають не часто. А от закордоном інша справа: часто на змагання приходять якісь люди, з фотографіями, беруть автографи, спілкуються. Спершу це навіть було дивно, але зараз вже звично. У нас помічаю, що іноді багато хто боїться – питають можна чи ні. Звичайно, можна! Мені здається, кожен спортсмен хоче отримати якусь дозу позитиву від уболівальників. Тож, підходьте, не соромтесь!

Фото: ФЛАУ

Чи забобонна ти людина? Є у тебе якісь ритуали перед змаганням?

Жодних ритуалів перед змаганнями взагалі не маю. Не знаю… ну гарно поїсти (сміється). Якось давно, коли була маленькою, в мене були улюблені шкарпетки і я їх якось забула.  Тоді подумала – не підходити ж до тренера і не казати, що я їх забула! Тому впоралася без них. Після цього забобонів не маю.

Можеш дозволити  собі пропустити тренування чи у тебе суворий режим?

В основному це все обговорюється з тренером, тренер завжди цікавиться нашим самопочуттям і, як правило, це не пропуск тренування, а просто не таке важке чи не таке інтенсивне тренування, трохи збавляємо навантаження. Хоча буває й таке, що заплановану роботу треба виконати обов’язково і необхідно знаходити сили. Але такого, щоб "не хочу і не буду", – такого немає.

І ніколи не було думок пропустити тренування?

Була кумедна історія ще у школі, в 9 класі напередодні іспитів. У нас була консультація перед державною атестацією, яка збіглася з відбірковими змаганнями на чемпіонат світу серед юнаків. І уявіть собі, у мене був цілком реальний шанс потрапляти на чемпіонат світу, а я приходжу до тренера і кажу: "Ірино Григорівно, вибачте, я не поїду на відбір, у мене консультація з математики, ви розумієте, всі прийдуть, а мене не буде, ну не можу ж я пропустити її, що я пояснюватиму вчителю?!" Чесно, не знаю, як Ірина Григорівна пережила той момент, але на чемпіонат світу я тоді потрапила.

Зараз зимова Олімпіада. Чи стежиш за зимовими  видами  спорту? Якщо б мала змогу, змагання з якого  виду спорту хотіла б відвідати?

Дуже хотілося б по максиму подивитися Олімпійські Ігри, але зараз щільний змагально-тренувальний графік. Дуже подобаються стрибки з трампліна, хоч не знаю ні рекордів, ні фаворитів, але просто дуже гарно, завжди захоплюють дух ці змагання. Приміряла також на собі зимову олімпійську форму – виявляється, дуже спекотна.

Яка основна мета на цей сезон? Чи є завдання перевершити чи хоча б повторити власний рекорд?

Мета – показати свій найкращий результат, підійти в найкращій кондиції до головного старту – чемпіонату світу в Бірмінгемі на початку березня. Нічого прогнозувати не можу, адже висота – це непередбачуваний вид, та й я ще молода спортсменка, тому це також можна вважати фактором непередбачуваності. Обіцяю старатися!

Нагадаємо, Левченко у 2017 році виграла бронзову медаль чемпіонату Європи у приміщенні, стала чемпіонкою Європи U23, після чого виграла "срібло" чемпіонату світу з новим молодіжним рекордом України 2,01 м та стала срібною призеркою у фіналі "Діамантової ліги".

 

Повʼязані теми:

Наступна публікація